дистанційне навчання

ІСТОРИЧНІ , ЕСТЕТИЧНІ, ФІЛОСОФСЬКІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ РОМАНТИЗМУ. ОСНОВНІ ОЗНАКИ РОМАНТИЗМУ ЯК НАПРЯМУ В ЛІТЕРАТУРІ Й МИСТЕЦТВІ. РОМАНТИЗМ У РІЗНИХ КРАЇНАХ

Слово вчителя.

На порубіжжі XVIII-XIX ст. в європейській літературі виник новий напрям — романтизм — як наслідок духовного розчарування Європи через події Французької революції 1789-1794 рр. та наполеонівські війни. Було піддано сумніву переконання, що людина у змозі покращити суспільний лад завдяки розуму, і це пригнічувало. Адже революція, що нібито мала сприяти суспільній гармонії, скінчилася розгулом насильства та кривавим якобінським терором, що вже говорити про наполеонівських солдат... Так було завдано удару по вірі просвітників у розум, його могутність і силу. Стрімке сходження Наполеона слугувало для багатьох романтиків прикладом сміливого дерзання, духовного розкріпачення особистості. І нехай невдовзі видатні люди Європи засудять Наполеона за його жадобу до влади, імперські амбіції та жорстокі завойовницькі війни — у пам'яті людей надовго залишиться образ Героя. Саме тут слід шукати витоки активного героя романтизму — героя-бунтаря, героя- протестанта. Про цю добу І. Я. Франко говорив: «Індивідуальність поета стала найвищою владою. поезія стала вітхненням, ясновидінням, чимсь божеським і безсмертним». Про цей незвичайний, бурхливий час та його здобутки поговоримо сьогодні на уроці.

Лекція вчителя. Словникова робота (запис до зошитів)

— Назва терміна романтизм виникла від французького слова romantisme, яким позначали щось таємне, дивне, нереальне.

Романтизм — напрям у літературі, мистецтві й науці, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині та поширився Європою й Америкою в першій половині ХІХ ст. Йому притаманні інтуїтивно-чуттєве світосприйняття, увага до внутрішнього світу людини, неприйняття буденності, звеличення «життя духу», конфлікт мрії та дійсності, захоплення несвідомим, таємничим, фантастичним, ірраціональним, звернення до фольклору та національної міфології.

Найвидатніші представники романтизму в зарубіжній літературі: Джордж Ґордон Ноель Байрон, Віктор Гюґо, Вільям Блейк, Ернст Теодор Амадей Гофман, Вальтер Скотт, Генріх Гейне, Фрідріх Шиллер, жорж Санд, Михайло Лермонтов, Олександр Пушкін, Адам Міцкевич.

Українські романтики в літературі: Тарас Шевченко (рання творчість), Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, «руська трійця» (Маркіян Шашкевич, Яков Головацький, Іван Вагилевич), Левко Боровиковський, АМВРОСІЙМетлинський, Михайло Максимович, Віктор Забіла, Євген Гребінка, Олександр Афанасьєв-Чужбинський та ін.

Трагічне й героїчне в романтичному мистецтві тісно переплетені. Поєднання героїчного, бунтарського настрою та трагічного розчарування знаходимо у творах письменників-романтиків, зокрема в поезіях видатного англійського поета Дж. Ґ. Н. Байрона. В. Гюґо писав: «Письменники XIX століття — діти Французької революції». Революція спричинила поширення насильства й терору, перекреслила віру в розум, його могутність і силу. Саме цим пояснюється те глибоке розчарування, яке охопило багатьох митців і відобразилося в песимістичному тоні та трагічній забарвленості їхньої творчості.

Романтизм як ідейний і художній рух змінювався: для нього були характерні певні особливості в різні періоди розвитку, в окремих національних літературах, у творчості окремих письменників. Але те, що робить романтизм єдиним рухом, пов'язане з його прагненням зрозуміти й відобразити всесвітній розвиток історії. Тому головна ознака романтизму — прагнення створити узагальнений символічний образ.

На розвиток романтизму значний вплив мала ідеалістична філософія, представниками якої були А. В. і К. В. Ф. Шлеґелі, Ф. В. Й. Шеллінґ, І. Кант, Й. Ґ. Фіхте, Й. Ґ. Гердер.

Для романтиків характерною є увага до внутрішнього світу людини. Вони обстоювали свободу особистості як основу життя, виступали за щирість людських взаємин, не визнавали лицемірства, фальші, насильства. З'являється новий тип героя — тираноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою», «несамовитий шукач життєвих насолод». Зазвичай це винятковий характер, що діє за виняткових обставин.

Невід'ємною особливістю романтичного стилю є символіка, фантастика, екзотика. Письменників цікавить історичне минуле, фольклор, міфологія.

У романтичній літературі виникають та утверджуються нові жанри — пісенна балада, лірична пісня, романс, історичний роман і драма. чільне місце поміж них посідають ліричні жанри (балада, елегія, лірична поема, дружнє послання). Поміж прозових — психологічна повість, новела, літературна казка. У цей період створюються жанри роману (В. Скотт, Жорж Санд, В. Гюґо), поеми (Дж. Ґ. Н. Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич), ліричної поезії.

Історичні чинники виникнення, загальні естетичні принципи та філософське підґрунтя романтизму

Історичні чинники виникнення	Естетичні принципи	Філософське підґрунтя
Романтизм сформувався на тлі суспільної кризи як прояв незгоди з тенденціями кінця XVIII ст. У Європі буржуазія перетворилася на окрему соціально-політичну силу, унаслідок чого змінилася структура суспільства, зруйнувалися традиції спадкової монархічної влади. Відбулася низка буржуазних революцій, що сприяло формуванню конституційної монархії або відновленню республіканського правління. 1649 року відбулася буржуазна революція в Англії, 1789-го — буржуазна революція у Франції. Негатив революційних змін (страти, голод, військові дії, політична нестабільність) спричинили бажання втекти від реальності, тому що вплинути на неї було неможливо.	Містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом). Кохання — шлях пізнання таємниці буття. Ствердження незалежності, неповторності кожної людини. Центр уваги перенесено із зовнішнього світу на внутрішній. Заперечення канонів у творчості.	Філософія Й. Ґ Фіхте про творчу діяльність абсолютного суб'єкта «я». За його філософією, світ — не сукупність незмінних речей і готова форма, а процес безкінечного становлення, який є символічною творчою духовною діяльністю, утіленням викриття внутрішнього через зовнішнє, тобто процесом художньої творчості.
Посилилася роль міст, зросли їхні розміри. Це викликало потяг до первинного стану людини, до природи та зменшення залежності звичайного громадянина від утисків суспільства. Церква й надалі втрачала свої позиції в суспільстві; формувалась суто світська культура XIX ст. 1804 року, коли Наполеон став французьким імператором, Німеччина лишалася політично відсталою країною, у якій панували феодальна подрібненість, кріпацтво, середньовічне законодавство. Раніше німецькі князівства воювали проти революційної Франції. 1806 року припинила існування Священна римська імперія: замість неї проголосили рейнський союз. У Франції 1789 р. особисту залежність селян, деякі дворянські привілеї й церковну десятину було скасовано та прийнято «Декларацію прав і свобод людини». У липні 1790 р. введеногромадянський шлюб. 1791 року прийнято першу Конституцію. 1792 року Англія розпочала війну із Французькою республікою і Бельгією. 1797 року до війни з Францією додалися внутрішні народні заворушення, заколот матросів. В Ірландії тривали виступи проти англійської колоніальної влади. Незважаючи на це, 1799 р. англійський і ірландський парламенти було офіційно об'єднано. В Італії виникла ідея національної єдності, що сприяло політичному об'єднанню Апеннінського півострова. 1799 року Наполеон узяв собі титул короля Італії. Хоча відносну політичну самостійність незабаром було втрачено, ідея єдності італійців розвивалася далі й реалізувалася зі створенням об'єднаного королівства Італії	Поет — вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне «я», він підносить себе над натовпом. Фантазії відведене чільне місце, розуму — другорядне. Незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній, спустошений життям, пасивний — і водночас бунтар та проте- стувальник). Любов до неясних сюжетів минулого, віддалених країв (особливо до Індії). Пошуки ідеалу. Відкриття краси народного мистецтва — казок, пісень, легенд і переказів. Незадоволення суспільним ладом	Людина є основним центром і кінцевою метою природного процесу і водночас — початковим пунктом надприродного відкриття. Рушійні сили душі людини — не мислення й інтелект, а фантазія та почуття. Суб'єктивне осмислення автором ролі явищ реальної дійсності, прагнення приписати їй те, що письменник- романтик хотів би побачити в житті,— усе це призводило до неправильного розуміння, а інколи й перекручення об'єктивних законів розвитку дійсності. реалії капіталістичного суспільства не влаштовували романтиків, тому вони перебували у постійному пошуку відповідей на нагальні питання: як усунути зло й вади цього суспільства, де знайти ідеал, якого варто прагнути

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: знати визначення, ознаки романтизму, скласти конспект за планом

1.      Причини виникнення.

2.      Чим характеризується епоха.

3.      Філософи.

4.      Ідеали романтиків.

5.      Головні герої епохи.

6.      Популярні жанри.

7.      Представники.

Індивідуальне: підготувати виразне читання віршів Г. Гейне, аудіозаписи пісень і переспівів на слова поета.